Дорожні нотатки
В школі Сергія
Нігояна тече дах!
22 січня, Машина, зимовий ранок, слизька траса, навколо - снігова пустеля: покриті білими шапками-бирками хатки, майже безкраї степи.
Звертаємо на автошлях у бік Березнуватівки(Солонянський р-н) – він у заметах,
за одним з поворотів спиняємося, аби допомогти витягти з кучугурів чуже авто та продовжуємо рух.
А на душі якось
похмуро, додає суму думка – навіть у день пам’яті героя, не прибрана дорога до
його села!
Врешті, не зважаючи
на складності, дістаємося Березнуватівки, повертаємо до школи, де вчився
Серьожа.
В актовому залі –
концерт-реквієм: звучить сумна музика, линуть патріотичні вірші, в очах
вихованців школи та вчителів, гостей - блищать сльози.
Діти,мов дорослі, уважно слухають розповідь про долю героїв, їх мрії.
Загалом,- помічаю, - українські школяри за останні роки змінилися, стали не за віком дорослими. Впливає на них ситуація в країні, розмови батьків, новини з палаючого Сходу України.
Наразі у Березноватівці
вже дві втрати: Сергій Нігоян та учасник АТО, боєць 17 танкової бригади, Артур
Місків, що мужньо захищав Україну під Дебальцево та наредодні обяви "перемиря",- загинув.
Місцеві жителі
особисто знали і Сергія, і Артура, тож боляче переживають їх втрату.
Коли ж дівчинка у одежі ангелочка запалює свічки біля портретів загиблих хлопців, - у залі повисає жахлива тиша.
Гідність не
дозволяв топтати!
Класна керівниця
Сергія Нігояна, вчителька мови та літератури, Алла Анатоліївна Шевченко
розповідаючи про Серьожу, ледь втримує сльози:
«То була дитина,
яка в будь-яку хвилину могла протягнути руку допомоги. Не задерикуватий, але
свою гідність не дозволяв топтати! Сергія в селі згадують тільки як простого,
доброго, товариського хлопця, з загостреним почуттям справедливості. Та як без
цього, коли ще на його дитячі плеченята так багато випало... Мабуть, ота
несправедливість життя, з якою вже тут стикнувся, – й погнала на Майдан «шукати
правди». Коли навчався в початкових класах, родина жила небагато, тож хлопчик
мабуть недоїдав, бо в своїй анкеті про те, ким мріє бути написав, що хоче
працювати водієм продуктової машини», – опускає очі вчитель.
Сльози матері
По обідні прямуємо
до цвинтаря, що стоїть далеко у полі мов споглядає на село.
 |
| -Серьожо, Серьожа…На що ти мене покинув? На що ти, дитина моя, лишив нас з батьком самотніми на цьому світі. Як нам жити? |
Та не зважаючюи на
негоду, засніжену трасу, 22 січня на сільський цвинтар Березнуватівки памятнути Сергія Нігояна та Артура Місківа приїхало чимало громадян - гості з Дніпропетровщини, України.
 | |
| невеличкий курганчик з кущиків. |
Приїхали й друзі з Майдану, обласна влада,
говорили добрі слова та все одно було якось боляче, бо рани наші ще не
загоїлися, - маємо нові втрати, не спиняється війна .
От і у житті
батьків та рідних Сергія Нігояна все мов звучить вистріл рушниці. Два роки як
хлопця немає на цій землі. Та не зважаючи на плин часу, мати загиблого героя,
його батько - не здатні заспокоїти серця від тяжкого болю втрати. Та й як можна
жити спокійно після загибелі сину, коли єдиний, бажаний, любимий він пішов з життя так швидко,
таким молодим!
Бо ж приходила на
думку сумна мисль, - чи жертви Героїв Майдану не марні? Бо ж змін, про які мріли
вони – не відбулося досі, і проблема не тільки у Війні.
Та, віримо: втрати
не марні, бо кров що пролита за рідну землю, за народ – не мовчить, Закликає до суда праведного!
Музею, школі - потрібна увага!
В цей день гості
села також мали можливість відвідати й шкільний музей що створено на пам"ять Сергія Нігояна. Кожен
його експонат – мов окрема сповідь: бруківка з Майдану, дитяче пальто Серьожі,
нова
гітара хлопця, -його давня мрія. На придбання цього музичного інструменту Сергій зібрав гроші за рік до біди, під час роботи на морі.
Та на Майдан гітару хлопець не взяв - пожалів інструмент, лишив вдома, лишив назавжди.
Серед експонатів музею й
посвідчення Сергія Нігояна, як учасника українського шляхетського товариства , з присвоєнням йому посмертно герба "Абданк"... От і у родини Богдана Хмельниького був такий же герб..
-Все вертається!
Так...Знов, мов 368 років тому, Звучить заклик:
"Народе України - борися проти ворогів, за свою Землю, Честь, Волю!"
Боротимемося!
Немає коментарів:
Дописати коментар